27 жовтня фонд «Відркий Україну» провів експертний круглий стіл на тему «Американо-російські відносини та їх вплив на Україну». Учасниками дискусії стали понад 30 українських та закордонних експертів, дипломатів, народних депутатів, а також випускники дослідницьких програм Інституту Кеннана: Катерина Смаглій, директор Київського офісу Інституту Кеннана, Андріан Прокіп, старший науковий співробітник Київського офісу Інституту Кеннана, Олександр Потєхін, головний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України, Сергій Федуняк, професор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та Роман Калитчак, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка.

Відкриваючи дискусію, модератор Тарас Березовець зазначив, що в американському політичному істеблішменті чітко усвідомлюють необхідність перезавантаження американо-російських відносин, яке можливе лише за умови припинення порушення Росією безпекової ситуації у світі, зокрема на території українського Донбасу. На підтвердження своєї думки Березовезь навів слова спеціального представника Державного департаменту США з питань України Курта Волкера про те, що жодних поступок та компромісів на користь адміністрації Путіна у питаннях Донбасу не буде допоки Путін керує Росією.

Робота першої секції круглого столу розпочалась з виступу Девіда Кремера, колишнього директора із прав людини і демократії Інституту Маккейна, в минулому президента «Freedom House» та помічника Державного секретаря США з питань демократії та прав людини. Кремер вважає, що сучасна Росія замкнена у колі корупції та автократії і що завдання західного світу – зупинити розростання «ракової пухлини» російської корупції.

Український публіцист Віталій Портніков зазначив, що Україна опинилась в епіцентрі російсько-американського конфлікту і має бути підтримана американською стороною за будь-яких обставин, не залежно від успіху в просуванні реформ:

«Сполучені Штати, якщо вони хочуть збереження міжнародного права, мали б допомагати будь-якій Україні. Авторитарній, недемократичній, неуспішній. Тому що це є країна, у якої відрізали частину території, яка є полігоном для частини ревізії міжнародного права і подальшої ревізії ролі Заходу. Україні потрібно допомагати, навіть якщо її президентом був би Лукашенко…”

Портніков зазначив, що сучасна Росія набагато потужніша за Радянський Союз в сенси використання методів гібридної війни: “Корупція набагато ефективніша за ідеологію. У Путіна набагато більше можливостей, ніж їх було у Брежнєва або Андропова. Останні могли фінансувати комуністичну партію в США або деяких агентів, а сучасна Росія може фінансувати політичні еліти Заходу…» На думку журналіста, відновлення територіальної цілісності України дало б шанс відновити цілісність Грузії та Молдови.

Народний депутат України Андрій Тетерук підтримав твердження про неможливість поступок Росії у питанні Донбасу, оскільки це означатиме зраду тих громадян на території Луганської та Донецької областей, які очікують на визволення від агресора.

Морган Вільямс, президент Американо-Української Ділової ради, наголосив на тому, що режим Володимира Путіна не зацікавлений у розвитку економіки та підтримці добробуту російського населення. Натомість цей режим використовує економічну силу задля впливу та тиску на суспільство.

Продовжив розкриття економічної тематики голова Стратегічної групи радників з підтримки реформ в Україні Іван Міклош. На його думку, російська економіка і надалі буде погіршуватися і ставатиме все більш неконкурентноздатною. «І чим більше буде проявлятися ця неконкурентноздатність, тим агресивнішим ставатиме російський політичний режим», – зробив невтішний прогноз колишній віце-прем’єр Словаччини.

Старший науковий співробітник Інституту Брукінгса (США) Стівен Пайфер присвятив свою доповідь історії активної підтримки України американськими президентськими адміністраціями. Пайфер підкреслив роль  Конгресу, політичних діячів та неурядових організацій, представників громадянського суспільства у продовженні та посиленні санкцій проти Росії вже після президентських виборів 2016 року у США.

Радник Міністерства закордонних справ України Максим Кравчук розпочав свій виступ з подяки Стівену Пайферу та всьому американському істеблішменту за стійку підтримку України. На його думку, без таких американських дипломатів, як Стівен Пайфер, українській дипломатії вдалося б досягти набагато менше у Вашингтоні. Сьогодні Україну готові слухати, але від неї очікують єдності, послідовності та ефективності. Прагматичний підхід, яким керується у зовнішній політиці адміністрація Дональда Трампа, як стверджує Максим Кравчук, відкриває нам нові перспективи співпраці з США.

Директор Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін зазначив, що Росія за своїми основними характеристиками аж ніяк не може претендувати на лідерство в сучасному світі і жодним чином не може бути зацікавлена у справжньому протистоянні зі США, адже саме вона стала б першою потенційною жертвою можливих фінансово-економічних, політичних та ідеологічних наслідків такого конфлікту.

Факт того, що саме режим Путіна став ініціатором конфлікту зі США, демонструє відродження великодержавних амбіцій та запізнілу психологічну реакцію на крах радянської імперії. Горбулін вважає, що політика “перезавантаження” адміністрації Обами давала підстави Путіну і його команді сподіватися на поблажливе ставлення американців не лише до вторгнення в Грузію, але й до наступних подібних кроків.

Різка реакція США на анексію Криму і втручання у внутрішні справи України стала певною несподіванкою для Москви. Але логіка конфронтації, високі ставки на імперський реванш, зроблені як у внутрішньополітичному просторі, так і в зовнішньополітичній грі, не дають можливості Кремлю відступити.

Горбулін зазначив, що тісне переплетення російського чиннику з різким загостренням конфліктності в американському істеблішменті зменшує простір для маневру і можливості для пошуку компромісу в нинішній ситуації:

“Російська пропагандистська машина намагається максимально ефективно використати сьогоднішні протиріччя між ЄС і США для послаблення євроатлантичної солідарності. При цьому США не певні у тому, що Альянс 29 різних держав зможе досягти єдності у питанні самозахисту. Особливо враховуючи зростання впливу “друзів” Путіна – популістів-євроскептиків, що стають впливовою силою в деяких країнах-членах ЄС (Болгарія, Чехія, Австрія, Угорщина, Італія)”.

Директор Національного Інституту стратегічних досліджень вважає, що для США існує лише два підходи до вибору політики щодо Росії. Перший стосується раціонального розуміння ролі РФ як держави-порушника міжнародного права та глобального дестабілізуючого фактору, що прирівнює її статус до Північної Кореї чи Ірану.

Другий підхід – будівництво “мосту”, підтримка діалогу та постійних контактів між учасниками конфронтації. Такий підхід більш гнучкий та інклюзивний, який дає простір дипломатії та політичним маневрам. Саме за логікою цього підходу відбуваються сьогодні зустрічі Волкера та Суркова. При цьому США, здається, не мають жодних ілюзій щодо продуктивності подібних зустрічей, оскільки рівень та повноваження Курта Волкера як спецпредставника по Україні є нижчими за ті, що мала Вікторія Нуланд за часів адміністрації Б. Обами.” Горбулін звернув увагу на те, що “Адміністрація Президента США Трампа визначилася щодо стратегії дій на російському напрямку – вона матиме ознаки обох підходів і передбачатиме розвиток відносин з РФ, виходячи з триєдиного принципу “протистояння, стримування, співпраця».

Під час свого виступу директор Київського офісу Інституту Кеннана Катерина Смаглій звернулась до такої загрозли, як залучення аналітичних центрів у США до гібридної та інформаційної війни проти України. Не лише телеканали, як Russia Today ведуть цю війну на території США, але й нові аналітичні центри, створені у Вашингтоні російськими громадянами як ще один інструмент російської пропаганди під прикриттям аналітичної роботи.  Такі центри представлять викривлену антиукраїнську реальність і тому надзвичайно важливо проводити більше дискусій у Вашингтоні за участі експертів – українських аналітиків. Організовувати заходи, презентації досліджень, монографій тощо.

Олександр Потєхін, головний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України, випускник дослідницької програми Інституту Кеннана, закцентував увагу у своїй доповіді на тому, що сьогодні, задля відновлення територіальної цілісності України, потрібно невпинно доводити, що саме Україна, яка розділяє загальнолюдські цінності та дотримується норм міжнародного права, виступає партнером провідних західних держав. У той час, як Росія, яка порушує всі загальноприйняті світові норми, не може більше зберігати цей статус.

Завершилась робота другої секції круглого столу виступом Надзвичайного і Повноважного Посла Німеччини в Україні Ернста Райхеля, який наголосив на шкідливому російському впливі на збереження норм міжнародного права, що стосується усіх країн світу.

Підсумовуючи роботу круглого столу, Тарас Березовець висловив сподівання, що цей захід стане новою платформою для обговорень на найвищому рівні поточних конфліктів та актуальних питань в рамках проектів Київського безпекового форуму, що відбудеться 13 квітня 2018 року.

Матеріал підготувала програмний менеджер Київського офісу Інституту Кеннана Марія Кравченко 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Експертне обговорення “Американо-російські відносини та їх вплив на Україну”:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

%d блогерам подобається це: