Конспект лекції Катерини Бусол «(Не)захищені культурні цінності України: винні лише війна та право?»

 24 січня 2018 року Київський офіс Інституту Кеннана та Програма академічних обмінів ім. Фулбрайта в Україні організували лекцію Катерини Бусол «(Не)захищені культурні цінності України: винні лише війна та право?». Катерина Бусол – український юрист зі спеціалізацією у міжнародному публічному праві. Вивчала міжнародне право в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Кембриджському університеті Великої Британії. Пройшла тримісячне стажування в Інституті Кеннана Центру ім. Вудро Вільсона (США), де досліджувала варіанти перехідного правосуддя для України.

Тема лекції викликала неабияке зацікавлення не лише серед юристів-практиків і науковців, а й серед представників громадянського суспільства, музейних, культурних та освітніх закладів України. Такий інтерес був викликаний формулюванням опису лекції: Катерина обіцяла не лише висвітлити проблеми законодавчого захисту культурних цінностей України, а й зробити спробу довести, що незахищеність культурної спадщини України обумовлена не лише правовими, а й політико-кон’юнктурними та просвітницькими вадами.

Під час лекції Катерина обговорила три аспекти даного питання, а саме: 1) юридичні та соціально-політичні проблеми захисту культурних цінностей (на прикладах «скіфського золота» та донецького фонду та культурного центру «Ізоляція»;  2) методологію використання міжнародного гуманітарного права задля захисту культурних пам’яток у мирний час та під час збройного конфлікту; та 3) практики співпраці Ізраїлю та Палестини задля захисту культурної спадщини на окупованих палестинських територіях та можливе застосування такої моделі для в Україні.

Дослідниця порівняла два підходи до збереження культурних пам’яток на непідконтрольних територіях, що були продемонтровані Україною у випадку зі «скіфським золотом» та фондом “Ізоляція”. На думку Катерини Бусол, часте апелювання до міжнародного права в Україні є вибірковим, а його інтерпретація – кон’юнктурною. Зокрема, Україна доклала багато зусиль для повернення «скіфського золота», яке було вивезене з території Криму для експонування в Амстердамі, зважаючи на політичний контекст даного питання. Дійсно, Україна виграла справу щодо повернення кримських артефактів до Києва у першій інстанції амстердамського суду у грудні 2016 року. Проте дотепер не були прийняті законодавчі зміни, які дозволили б усунути недоліки правового регулювання режиму володіння та користування мистецекими артефактами, які продемонстрував амстердамський процес.

Не менш значущим з точки зору втрати культурних пам’яток та спадщини України було захоплення «Ізоляції» озброєними представниками самопроголошеної «Донецької народної республіки» 9 червня 2014 року та перетворення її на місце для скоєння воєнних злочинів, зокрема катувань і примусової праці. Проте, реакція держави, медіа та громадянського суспільства на цю подію була млявою. На думку Катерини, окупація “Ізоляції” демонструє, що юридично та ціннісно Україна недостатньо готова до захисту об’єктів сучасного мистецтва, особливо створених на кошти приватних меценатів. Саме тому ці два кейси ілюструють вибірковість підходів до захисту культурних цінностей та підкреслюють потребу роботи не лише правового, але й просвітницько-ціннісного характеру у цій сфері.

Аналізуючи особливості захисту об’єктів культурної спадщини в умовах збройного конфлікту, Катерина звернула увагу на необхідність повної каталогізації та оцифровки музейних колекцій, наголошуючи при цьому на потребі створення єдиного електронного реєстру усіх, а не лише особливо важливих культурних цінностей України. Зазначені кроки значно зменшили би можливість розкрадання музейних експонатів та знищення об’єктів культурної спадщини під час збройних конфліктів.

Ще однією важливою складовою вдосконалення захисту об’єктів культурної спадщини України має стати точне визначення їхніх GPS-координат закладів культури й позначення їх на карті. За відсутності таких позначень військові можуть просто не знати, що під час бойових дій знищують пам’ятки історії або культури (наприклад, руйнування скіфських курганів на Донбасі).

Наостанок, Катерина Бусол наголосила на не менш важливій компоненті захисту та збереження культурних пам’яток – їхній промоції серед широкого загалу. Такі просвітницькі ініціативи мають стосуватись не тільки творів класичного мистецтва, а й усіх напрямків культури і мистецтва, у тому числі – сучасного.

Заключну частину своєї лекції Катерина Бусол присвятила практиці захисту культурних памяток на окупованих палестинських територіях. Зокрема, Катерина розповіла, що ворогуючі сторони – Ізраїль і Палестина – змогли погодити та призначити кандидатуру незалежного комісара зі збереження культурних об’єктів. Комісар проводив моніторинг стану пам’яток на окупованих територіях і виносив рекомендації обом сторонам конфлікту. Катерина також зазначила, що задля захисту культурних цінностей в умовах ізраїльско-палестинського конфлікту був призначений спеціальний представник ЮНЕСКО і погоджена держава-медіатор (Швейцарія) для вирішення питань, що виникали у цій царині.

На думку Катерини, описаний досвід Ізраїлю та Палестини доводить, що навіть у випадку, здавалося би, гостро непримеренних держав, є варіанти комунікації та співпраці, у тому числі з метою збереження історико-мистецької спадщини. Україні варто враховувати зазначені практики при створенні власної системи захисту культурної спадщини в Криму та на Донбасі та використовувати всі існуючі міжнародно-правові механізми для такого захисту.

Актуальність представленої Катериною Бусол теми викликала жваву дискусію серед присутніх гостей. Яскравим доповненням до лекції стали виступи, власне, тих, кого вона найбільше стосувалась: директора фонду «Ізоляція» Оксани Саржевської-Кравченко та екс-директора Донецького художнього обласного музею Галини Чумак, яка нині працює в Києві. Гості поділились розповідями про переїзд до Києва та про труднощі, які ставали на заваді збереження культурних пам’яток. Приєднались до обговорення цієї теми і представники преси, громадських організацій та освітніх установ. На юридичній складовій лекції акцентували свою увагу присутні правознавці.

Лекція Катерини Бусол була цікавою для широкого загалу та й підкреслила необхідність продовження обговорення даної теми, створення майданчика небайдужих до проблем Криму та Донбасу науковців, журналістів, громадських активістів і т. д.

 

 

Конспект лекції Катерини Бусол «(Не)захищені культурні цінності України: винні лише війна та право?»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

%d блогерам подобається це: